- заговорити
- = заговоритися; док. див. <<заговорювати>>, <<заговорюватися>>
Українсько-англійський словник. - ИТФ "Перун". Вячеслав Бусел. 2009.
заговорити
Look at other dictionaries:
заговорити — див. заговорювати … Український тлумачний словник
заговорити — [заговори/тие] воур у/, во/риеш … Орфоепічний словник української мови
заговорити — заговорювати (почати розмову, звертаючись до когось), забалакати, забалакувати, загомоніти; обізватися, обзиватися, окликнутися, окликатися (звернутися з розмовою, запитанням тощо) … Словник синонімів української мови
заговорити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
загомоніти — ню/, ни/ш, док., розм. 1) Почати гомоніти, заговорити тихо, приглушено (зазвичай про кількох чи багатьох людей). || Заговорити, звертаючись до кого небудь. || Зазвучати в розмові (зазвичай про голос). 2) перен. Почати утворювати безладні звуки;… … Український тлумачний словник
забасити — ашу/, аси/ш, док., розм. Заговорити або заспівати басом … Український тлумачний словник
забурмотати — очу/, о/чеш і забурмоті/ти, очу/, оти/ш, док., перех. і неперех. Тихо і невиразно заговорити … Український тлумачний словник
заворкотати — і завуркота/ти, кочу/, ко/чеш і заворкоті/ти і завуркоті/ти, очу/, оти/ш, док. 1) Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.). 2) перен. Ніжно, лагідно заговорити. 3) перен., рідко. Забурчати, замурмотіти,… … Український тлумачний словник
заворкувати — у/ю, у/єш, док. 1) Почати воркувати (про голубів, горлиць і т. ін.). 2) перен. Ласкаво, привітно заговорити. 3) перен., розм. Почати утворювати звуки, схожі на воркування (перев. про механізм, мотор і т. ін.) … Український тлумачний словник
загаркавити — влю, виш; мн. загарка/влять; док., розм. Гаркаво заговорити … Український тлумачний словник
заговорений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заговорити 3) … Український тлумачний словник
